I swear, original Complete Edition with some modes and tweaks wokrs and look waaaay better than this cashgrab. Also where are camera fixes?
Ця чудова гра із дурнуватою назвою принесла мені багато позитивних вражень, хоча сильно просідає у фіналі. Вона в міру хардкорна, різноманітна та реграбельна. Загалом, я залишився задоволений Divine Divinity навіть після перепроходження у 2024 році. Не зважаючи на історичну цінність та мою ностальгію, все-таки не можу порекомендувати усім і кожному грати в цю гру. Так, у свій час, гра пропонувала багато інструментів взаємодії з оточенням та ворогами, має цікаву систему прогресії персонажа, котра не заганяє вас в рамки конкретних класів, регулярно підкидає нові небезпечні сутички з ворогами та нетривіальні задачі. А квести та Ларіановські діалоги просто вищий клас. Графіка Divine Divinity майже на рівні Diablo II, хоча деякі 3D ефекти неякісні і виглядають відверто погано навіть на свій час. А от оточення, предмети, спорядження, ігровий світ та монстри виглядають приємно і по сьогодні. Хоч сама гра технічно застаріла, вона має дуже зручний. Зілля, вміння, інвентар, вкладки контейнерів — усе розгортається у невеликі вікна або іконки, які можна перетягувати, як заманеться. А навички викликаються правою кнопкою миші, і їх можна дуже швидко перемикати через інтерфейс або за допомогою гарячих клавіш. І ще кілька слів про технічні моменти: щоб комфортно грати у Divine Divinity на сучасних системах, доведеться трішки пошаманити. Та навіть після усіх маніпуляцій ви не будете застраховані від артефактів зображення та звуку, від дуже рідкісних але неприємних вильотів на робочий стіл, від просідань частоти кадрів. Версія в GoG працює трішки краще, ніж стімовська, тому я раджу грати саме в неї. А от ларіановські баги будуть вам траплятись у будь-якій версії. То NPC застрягне, то предмет, то діалог зациклиться. Тому зберігайтесь якомога частіше і бажано в окремі слоти на різних етапах гри. Тим більше, ви ніколи не знаєте, що на вас чекає на новому клаптику локації...
Moonscars is a grim story about lost clayborn Grey Irma, who is looking for Sculptor Zoran, her mystery creator. It's not a typical dark fantasy plot about great evil, dying world and the inevitable fate. The story and lore itself are solid and twisted, but dialogues are so poor and boring. You won't remember any character after beating the game. The dialogues are artificially sophisticated so you will be bored within the first 2 hours of the game, I promise you. Magic system is broken, amulets is boring and mostly useless, temporary buffs is unbalanced, additional weapons also unbalanced. The only strong tool for beating creeps is a parry. You won't have any other way or playstyles, only parry and sometimes broken stupid witchery. No significant upgrades or improvements, no new weapon or other equipment. The main thing you should know — MOONSCARS is an action-platformer with some elements of metroidvania. This is not a souls-like. The only "souls-mechanic" here is deaths and respawns mechanic. Everything else is well-knowed old elements of typical hardcore action platformers. As a metroidvania this game also poor — only 2 extra movement abilities and there are no reasons for backtracking or exploring. The only great part of the game is a visual design (pixel art and backgrounds). Animations and the sounds are decent.
